About myself:
Знаешь… Я люблю молчать, когда самое время сказать что-то… Я люблю разговаривать о своих проблемах, сам с собой… Я люблю улыбаться, когда это совсем ни к месту… Я люблю жить, хотя жизнь не разделяет моих эмоций… Я люблю чувствовать, несмотря на душевную боль… Я люблю прощать, когда этого делать не стоит… Я люблю слушать и попытаться понять, а если в силах - помочь… И что бы люди не говорили - это Я...
Можно жити бідно, безтямно,дурнувато,легковажно,важко,але при цьому жити чесно-необхідно.Інакше - ніч, морок,смерть...Найстрашніше втратити віру.ЇЇ гублять раз- і назавжди...А потім шукають.І знаходять виправдання собі.Роблять вигляд, що усе гаразд, і посміхаються.Але голка в серці залишається.З нею можна якось жити.Але хіба це життя?
Мабуть, для того, щоб висловитися-треба бути вільною.Вільною від усього.Але це не можливо...Свобода-можливість бути собою,скрізь і завжди.І коли в тебе вірять,незалежно від прибутків,статусу та одягу.Усього зовнішнього.Свобода-брати на себе якумога більше-в десятки разів більше,ніж можеш витримати.Будеш задихатися, гнутися,але в певну мить відчуєш-вантажу немає:його "взято",ти вільний в слові,в побуті,в коханні...Ти навчився розуміти більше,ніж інші.
Смерть і любов-дві таємниці,в яких немає місця для сторонніх.
Будущее только следствие прошлого.Оно показывает то,что было,а не то,что будет.
Изменения происходят только тогда,когда мы по-насоящему становимся тем,кем ты есть сейчас,ане тем,кем ты хочеш быть.
Наши ошибки только для нас,чтобы повторить их или же исправить...
Самую страшную боль человеку может принести только тот,кто подарил самое большое счастье...
...Дай мне шанс забыть тебя:стань невидимым,забери мечты и воспоминания...Они без твоей любви всю душу лиш мне изранили...
Теперь я ухожу на бис,теперь по-настоящему,ты стал моей идеей фикс,а я стала навязчивой.Мои слова все в пустоту и врядли,что изменят,кто добиваться будет ту,что и так стоит на коленях...
Каждый миг,что прожит нами был вдвоем-в сотни раз дороже,чем вся жизнь потом...
Favorite quotes:
Никто не достоин твоих слез, а тот кто достоин- никогда не заставит тебя плакать.
Надежда- следствие жизни.
Жизнь-это не те дни, что прошли, а те, что запомнились.
Любов довготерпить,
Любов милосердствує,
не заздрить,
Любов не величається,
не надимається,
не поводиться нечемно,
не шукає тільки свого,
не рветься до гніву,
не думає лихого,
не радіє з неправди,але тішиться правдою,
Усе зносить, вірить в усе,
сподівається всього,усе терпить!
Ніколи любов не перестає!
Кохання знаходить радість у будь-якій дрібничці, якщо її поділяє з тобою кохана людина.(Андре Моруа)
Не дивитись один на одного, а дивитись в одному напрямку- ось, що означає кохати.
Те, що нас вбиває- робить нас сильнішими.
Сильная женщина!!!
Все пройдет, отболит и развеется.
Даже самая черная боль...
Если не на что даже надеяться,
успокоиться сердцу позволь.
Если раны болят и не зажили,
а душа полыхает огнем...
Недосказанность скрепится, свяжется
И затянет на шее узлом.
Прочь прогнать эту темень кромешную...
Ты же, все понимая, молчишь...
Ты же " сильная"!Слабая женщина...
Ты поймешь, как всегда...и простишь!
И если я упаду, пытаясь сорвать звезду,
я поднимусь ровно столько раз,
сколько раз упаду.
Мечты должны быть несбыточными,иначе это не мечты, а планы.
Люди хотят все изменить и одновременно хотят,чтобы все оставалось прежним, таким,как раньше.
Кохання-це боляче.Коли воно минає-залишається пам"ять тіла й вона унеможливлює інші, нові стосунки. На"язувати комусь свою волю, звички, смак. комплекси, незадоволеність, настрої, спосіб життя- неприродньо!Жадати від іншого покори, підпорядкування та максимальної відвертості-підступно...
Життя завжди здавалося мені випадковістю.Я й зараз вважаю, що треба благословляти лише один день, який розпочинається за вікном, і не замислюватись про два найближчих.Усе, що я вибудовувала у своїй уяві, було зруйновано в одну мить-затишний будинок, подорожі, море квітів на підвіконні, бібліотека зібрана з любов"ю, кіт і пес, картини на стінах, фільми, які хочеться дмвитись удвох, музика, дощ,сніг,новорічні свята,камін,хрусткі простирадла й ,звичайно,приємна важкість немовляти на перехресті рук...Нелегко усвідомлювати, що цього вже не буде.Я й досі не розумію, звідки взялася сила прийняти це "не буде".
Є дуже прості істини-про них не часто говорять, а якщо говорять, зазвичай іронізують.Або ж вони звучать занадто банально.Але ж вони існують.Ось спробуй вимовити їх у голос-і відчуєш,як накотяться сльози:треба любити своїх друзів,захищати батьківшину, поважати старих, не принижувати слабших за себе, не брехати,нічого не боятися й нічого не просити...Говорити про це,може, й смішно.Однак...не сміємося ж ми, читаючи Біблію...
Русский
Українська
English